На знак пошани до британців в Україні

Слухачі розташувались у тіні високого дерева.  Оркестр і хор завмерли в тиші.  Над нами нависла велика занедбана будівля з розбитими вікнами і (несправжніми) попередженнями про радіацію.  Диригент змахує паличкою – і лунає вишукана музика доби бароко.

Я знаходжуся в культурно-освітньому центі «Майстер Клас» у серці Києва.  Постановка опери Генрі Перселла «Король Артур» (1691 р.) – одна з декількох культурних подій, які я відвідав у центрі, включно з концертами і клубом шанувальників кіно.

Безпретензійні британці (ви знаєте, кого я маю на увазі!) за лаштунками «Майстер Класу» і цієї опери належать до великого числа громадян Сполученого Королівства, з якими я зустрівся впродовж 4-х років свого перебування в Україні.  Окрім бізнесменів, про яких я часто писав, серед них – експерти з надання технічної допомоги, керівники і вчителі мовних шкіл, митці, співробітники благодійних організацій, архітектори і спеціалісти з будівництва (зокрема і ті, які працюють над спорудженням нового об’єкту «Укриття» в Чорнобилі), бухгалтери, власники видань і журналісти, правники, як і фактично представники всіх інших професій.  Їх можна зустріти в Києві, Черкасах, Донецьку, Львові, Одесі та багатьох інших великих і малих містах.  Багато з них, зокрема і люди в «Майстер Класі», у свій вільний час активно долучаються до громадського життя, організовуючи благодійні акції, фестивалі шотландських танців чи сприяючи розвитку регбі серед дітей.  Чудово спостерігати за цією діяльністю!

Мені було дуже приємно працювати з такою жвавою й динамічною громадою моїх співвітчизників, які зробили великий внесок у життя українського суспільства.  Щиро бажаю вам усіляких успіхів!